Page 22 - Про книгу Рувє Кодекс Наполеона
P. 22

21



                   землю відбирали в казну зі стягненням за весь час користування від
                   20 до 40 коп. в рік за десятину.
                          Для подальшого вдосконалення вітчизняного поголівя Рув’є і
                   Вассал, які емігрували з Франції до Іспанії, добре вивчили
                   мериносове вівчарство і відправились в Крим. Вони запропонували
                   уряду Росії розвести в Криму мериносових овець. Уряд прийняв їх
                   пропозицію, так як там були великі площі степів, що не приносили
                   ніяких вигод державі. У 1803р Рув’є був відправлений в Іспанію до
                   російського посланника. Але перший міністр короля Іспанії,
                   незадоволений тим, що російський посланник звернувся не до нього,
                   а прямо до короля, оголосив Рув’є, що не скасує для нього закону, що
                   забороняє вивозити іспанських овець за кордон. Рув’є хотів було вже
                   повертатися до Одеси, але проявив наполегливість, і йому все-таки
                   вдалося дістати сотню баранів, притому найкращих заводів, яких він
                   завантажив на свій корабель. Відважний француз благополучно
                   прибув до Севастополя. Але жовта гарячка, яка була тоді в Кадіксі
                   (Іспанія), заставила його провести в карантині разом з баранами 30
                   днів на борту судна. Нарешті, карантин закінчився, і Рув’є умовив
                   капітана корабля висадити його на берег. Після чого разом з
                   тваринами він пройшов дві версти пішки з карантинної бухти до
                   Севастополя. Капітан, висадивши Рув’є на тверду землю, вийшов в
                   море. Піднялася буря, і судно з усім вантажем пішло на дно,
                   врятувався тільки капітан з кількома матросами і пасажирами.
                   Всі ці подробиці були доведені до государя, і в 1804р з Рув’є уклали
                   угоду. Уряд дав йому в позику 100 тис.руб. на 13 років, 5 тис.
                   десятин землі в нагірній частині Криму і 25 тис. десятин в степовій
                   частині, на острові Джаларгач, обіцяв сприяти в закупівлі тварин і
                   доставки їх до російського кордону. Від нього вимагалося лише одне
                   - розводити мериносових овець. Рув’є зобов'язався довести своє
                   стадо до 1817р до 100 тис. овець, продавати поліпшених баранів і
                   маток заводчикам за помірними цінами (від 10 до 25 руб. за барана і
                   від 6 до 15 руб. за вівцю) і утримувати 100 учнів, вівчарів. Рув’є
                   запропонував уряду Росії, поряд з розвитком мериносового
                   вівчарства, зайнятися якщо не поліпшенням, то хоча б збереженням і
                   множенням цигайських овець. За його проектом у 1810р були
                   куплені і пригнані в Херсонську і Таврійську губернії значні стада
                   цигайських овець з Бессарабії і Молдавії і роздано по стадам в
                   Криму поблизу Одеси і навіть донським козакам. На острові
                   Джарилгач Рув’є створив ферму по розведенню цигайських овець.
                   На солонцюватих островах в 1820р родина Рув’є мала до 37 тис.
                   мериносових овець і за реалізовану шерсть за один рік виручила 112

                   тис. руб.[11]
                          Початком мериносового вівчарства у Франції був початок
   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27