Page 22 - Про книгу Рувє Кодекс Наполеона

21

землю відбирали в казну зі стягненням за весь час користування від
20 до 40 коп. в рік за десятину.
Для подальшого вдосконалення вітчизняного поголівя Рув’є і
Вассал, які емігрували з Франції до Іспанії, добре вивчили
мериносове вівчарство і відправились в Крим. Вони запропонували
уряду Росії розвести в Криму мериносових овець. Уряд прийняв їх
пропозицію, так як там були великі площі степів, що не приносили
ніяких вигод державі. У 1803р Рув’є був відправлений в Іспанію до
російського посланника. Але перший міністр короля Іспанії,
незадоволений тим, що російський посланник звернувся не до нього,
а прямо до короля, оголосив Рув’є, що не скасує для нього закону, що
забороняє вивозити іспанських овець за кордон. Рув’є хотів було вже
повертатися до Одеси, але проявив наполегливість, і йому все-таки
вдалося дістати сотню баранів, притому найкращих заводів, яких він
завантажив на свій корабель. Відважний француз благополучно
прибув до Севастополя. Але жовта гарячка, яка була тоді в Кадіксі
(Іспанія), заставила його провести в карантині разом з баранами 30
днів на борту судна. Нарешті, карантин закінчився, і Рув’є умовив
капітана корабля висадити його на берег. Після чого разом з
тваринами він пройшов дві версти пішки з карантинної бухти до
Севастополя. Капітан, висадивши Рув’є на тверду землю, вийшов в
море. Піднялася буря, і судно з усім вантажем пішло на дно,
врятувався тільки капітан з кількома матросами і пасажирами.
Всі ці подробиці були доведені до государя, і в 1804р з Рув’є уклали
угоду. Уряд дав йому в позику 100 тис.руб. на 13 років, 5 тис.
десятин землі в нагірній частині Криму і 25 тис. десятин в степовій
частині, на острові Джаларгач, обіцяв сприяти в закупівлі тварин і
доставки їх до російського кордону. Від нього вимагалося лише одне
- розводити мериносових овець. Рув’є зобов'язався довести своє
стадо до 1817р до 100 тис. овець, продавати поліпшених баранів і
маток заводчикам за помірними цінами (від 10 до 25 руб. за барана і
від 6 до 15 руб. за вівцю) і утримувати 100 учнів, вівчарів. Рув’є
запропонував уряду Росії, поряд з розвитком мериносового
вівчарства, зайнятися якщо не поліпшенням, то хоча б збереженням і
множенням цигайських овець. За його проектом у 1810р були
куплені і пригнані в Херсонську і Таврійську губернії значні стада
цигайських овець з Бессарабії і Молдавії і роздано по стадам в
Криму поблизу Одеси і навіть донським козакам. На острові
Джарилгач Рув’є створив ферму по розведенню цигайських овець.
На солонцюватих островах в 1820р родина Рув’є мала до 37 тис.
мериносових овець і за реалізовану шерсть за один рік виручила 112

тис. руб.[11]
Початком мериносового вівчарства у Франції був початок