Page 21 - Про книгу Рувє Кодекс Наполеона

20

- Дух безбожництва і ліцензії в моралі.
- Дух узурпації і тиранії в уряді.

Глава У. Історичні замітки пов’язані з Наполеоном та родиною
Рув’є

1.Про державну підтримку розвитку вівчарства часів ХУІІ-
ХУІІІст в Російській імперії та Франції
Перша державна підтримка вівчарства була запроваджена ще
за наказом від 15 червня 1724 Петра I власноручно, для навчання
малоросійських вівчарів за державну платню наймалися фахівці
(вівчарі).
Губернатори і воєводи під страхом особистої і майнової
відповідальності зобов'язані були вчасно направити вказівки по
утриманню овець в маєтку, надані від імені імператора для їх
розведення. У разі невиконання вказівок імператора і загибелі тварин,
недбайливі заводчики, які отримали овець для утримання та
розведення, визнавалися зрадниками і поміщались в
Петропавловську фортецю. Петро I усвідомлював, що без крутих
заходів і рішучих дій не можна було розраховувати на успіх у
розвитку вівчарства, з огляду на брак досвіду і знань в питаннях
розведення овець.
Указом імператора Павла I від 20 червня 1797р наказано було
створити в Таврійській губернії завод іспанських мериносових
овець. Планувалося завезти з Іспанії 600 баранів і 400 маток для
створення заводу по развитку вівчарства в Росії. Але через
оголошення війни з Іспанією в 1799р завезення тварин не

відбулося.[10]

Ревним виконавцем благих намірів Олександра I щодо
поліпшення вівчарства Росії був міністр внутрішніх справ граф
Кочубей. На його прохання Олександр I дозволив безкоштовну
роздачу земель в Астраханській, Таврійській, Херсонській,
Єкатеринославській та інших губерніях для промисловців, які
захотіли розводити мериносових овець, переважно іспанських і
саксонських.
Землі видавалися на 10 років, протягом яких поміщики
повинні були розвести певне число овець. Якщо вони виконали це
зобов'язання то могли користуватися землею довічно, а якщо по
закінченні десятирічного терміну власник продовжував займатися
вівчарством і продавав чистопородних баранів, то земля віддавалася
йому в спадкове володіння. У тих, хто не виконав даних зобов'язань,