Page 19 - Про книгу Рувє Кодекс Наполеона

18

торгівля закінчується, джерела доходів вичерпалися, церкву
розграбували без прибутку, …і все це веде до..... Національного
банкрутства! " «..Війна стала головним ресурсом Франції…»,
потрібно було прийняти «…свою власну конституцію..».Він
підкреслював що «характерна сутність власності, яка випливає із
поєднаних принципів її придбання та збереження, полягає в тому, що
вона є нерівною».
Рув’є звертає увагу на необхідність дотримання принципів
послідовності й досвіду минулого в законотворчості, вдосконалення
правового регулювання інституту спадкування. Дотримуватися
принципу спадкових відмінностей коли «..власник, істинний
представник всіх власників імперії, той, який не може мати інший
інтерес, ніж інтереси усіх, чий стан зростає і
зменшується… …Закони, які призвели до утворення кожного
політичного суспільства були, звичайно, дуже прості, але
незважаючи на їх простоту, вони, тим не менш були основою всіх
тих, які були додані». Він вказує на необхідність зупинки довільних
насильств над тими права яких були позбавлені і що це відкриває
двері до узурпації. Підкреслює мудрість, яка говорить- «..ви
вимірюєтися в міру, з якою ви вимірюватимете інших. Цей принцип
природного права був встановлений Юстиніаном як основоположна
аксіома пропонована увазі юристам» і в підтвердження приводить
буквальний переклад цих принципів. Далі висловлює свої думки
щодо Кодексу Наполеона. «..Кодекс Наполеона був помітною
подією, який був прийнятий з великим торжеством..». Але він
вказує, що «..Наполеон узурпував верховну владу..», критикував, що
«..закони урочисто безпосередньо виходили від Божества і це є
однією із найбільш характерних рис цього нового законодавства..» і
розцінює зазначене як «..неповага до нації..». Окремі положення
Кодексу «..залишаються відкритими для тлумачень, для більшості
матеріалів є побоювання щодо обмеження влади суддів, ймовірно
новий кодекс також може не підходити для всіх цивілізованих
народів». Мова йшла, що Кодекс Наполеона створювався і з
політичною метою не тільки для Франції, а й інших народів.
Щоб зрозуміти дух цих законів, необхідно повернутися до істинного
духу революції, з якого вони черпають своє походження. Рув’є
аналізує положення Розділів ІІ стосовно народжень, шлюбів і
смертей, Розділ УІ-розлучення і його наслідків, який на його думку
«..написаний у дусі малюків і приниження шлюбу..». Зокрема, згідно
Кодексу « Діти, народжені поза шлюбом, не можуть бути
узаконені,..» і отже він вказує, що «.. вони не мають права шукати
батьківства чи материнства..».