Page 27 - Про книгу Рувє Кодекс Наполеона

26

підозра впала на Монтолон. Однак пізніше ці висновки були
оскаржені. Встановлено, що Наполеон помер від раку шлунку.

У групі охорони Наполеона на острові Святої Єлени Росію
представляв генерал де Бальмен, дядько приятеля Тараса Шевченка
— Якова де Бальмена. Колишній французький імператор помер після
тижня агонії 5 травня 1821 року на острові Святої Єлени в
Атлантичному океані, за 2800 км від західного узбережжя Африки.
Уже в наш час токсикологи виявили у його волоссі миш'як – звичний
тоді складник фарби для шпалер. Однак до смерті завойовника
Європи призвело не це. - Не дуже приємне місце! - вигукнув
Наполеон, щойно зійшов на берег 17 жовтня 1815-го. Невдовзі
скаржився у щоденнику: "На цьому проклятому острові не видно ні
місяця, ні сонця, тільки дощ без кінця і туман". У літні ж дні
нещадно палило сонце. У свиті Наполеона на острові Св. Єлени бути
картограф і троє генералів із дружинами. Їх обслуговували 20 осіб:
покоївки, садівники, вантажники та інші. На утримання бранця та
його оточення виділяли 12 тис. фунтів на рік - $1,5 млн на
сьогоднішні гроші. Поселили Наполеона в маєтку Лонґвуд - 11-
кімнатному будинку із землями в радіусі 12 миль (1 миля -1,6 км).
Наполеон назвав його "конурою". 30 британських солдатів -
"червоних мундирів" - стерегли кожне вікно та двері. Іще 200
патрулювали околиці..
Із першого ж дня новоприбулий склав розпорядок дня і
дотримувався його, доки дозволяло здоров'я. Прокидався о восьмій і
мився холодною водою у срібному тазі. Голився, натирав торс
одеколоном. Випивав чашку кави й вирушав в обхід "володінь".
Часто прогулянка завершувалася на краю скелі. Звідти Наполеон,
знявши білого лляного капелюха, спостерігав за морськими хвилями.
Якось зізнався слузі, що мріяв там про втечу до Америки. О десятій
"стрижений малюк", як називали колишнього імператора вартові за
невисокий зріст і коротку зачіску, повертався. Його чекав
"солдатський" сніданок: суп на курячому бульйоні, варені боби й
відбивні з баранини. Усе з'їдав за 10 хв., запивав келихом вина.
Потім "боровся з нудьгою": складав плани модернізації армії,
реформи системи освіти або проект водогону в Єгипті. По обіді до
сьомої вечора диктував секретареві спогади. У них часто збивався на
самовихваляння. Як-от: "У 60 битвах жодна куля не зачепила мене,
коли довкола падали вбиті". Щовечора випивав по дві-три пляшки
вина. О 23.00 лягав спати. Врешті-решт нажив рак шлунку, який тоді
лікували пігулками на основі ртуті. Вони й доконали Наполеона.(16)